Покровський район, де ми почали роздавати продуктові набори від Всесвітньої Продовольчої Програми ООН в січні 2024 року, — це історичний регіон, який до початку війни в 2014 році, а особливо до повномасштабного вторгнення, процвітав. Саме тут Микола Леонтович, який жив у місті в 1904-1908 роках, написав всесвітньо відому «Щедрик». Сьогодні цей регіон займає особливе місце в нашому серці, адже за останні 8 місяців ми побудували особливі стосунки з місцевим населенням, яке демонструє незрівнянну мужність і стійкість. Але настає момент, коли наймужнішим вчинком є залишити все позаду — саме це зараз і відбувається в цьому районі.
Ця мапа Покровського району Донецької області розповідає більше, ніж кількість кілометрів, які були в нас відібрані, — вона розповідає історії кожного, хто був змушений залишити свій дім, свою країну, своє життя. Станом на 27 серпня у Покровській громаді залишається 50 099 осіб, зокрема 2 992 дитини. Для порівняння, у лютому 2022 року у громаді проживало 82 388 людей, з них 13 700 дітей.
Працювати в таких нестабільних умовах є не лише викликом, але й справжнім випробуванням для серця. Нам боляче бачити, як усе те, що люди будували роками, зникає у хаосі війни. Тепер багато населених пунктів, де ми ще нещодавно роздавали гуманітарну допомогу, як-от Авдіївка, Очеретине, Гродівка, Прогрес, Красногорівка та Новогродівка, опинилися поза нашим досяжністю, і ми не можемо не згадувати обличчя місцевих жителів, яким ми ще нещодавно надавали харчові набори та хліб.
Однак, попри всі труднощі, ми не здаємося. Ми невпинно працюємо разом з нашими партнерами зі Всесвітньої Продовольчої Програми ООН, щоб допомогти тим, хто залишає район, і тим, хто вирішує залишитися, незважаючи ні на що. З кожним метром нашої землі, що втрачається, ми адаптуємо нашу місію відповідно до поточних потреб, але ніколи не забуваємо про тих, хто ще кілька місяців тому приходив до наших пунктів роздачі і ділився з нами своїми історіями.
Разом ми переживаємо цей жахливий період, але віримо, що настане день, коли ми зможемо повернутися до кожного з тих, кого ми підтримуємо. Зараз, попри всі негаразди та виклики, ми продовжуємо робити нашу справу заради наших людей. Ми обов'язково повернемося!
Працювати в таких нестабільних умовах є не лише викликом, але й справжнім випробуванням для серця. Нам боляче бачити, як усе те, що люди будували роками, зникає у хаосі війни. Тепер багато населених пунктів, де ми ще нещодавно роздавали гуманітарну допомогу, як-от Авдіївка, Очеретине, Гродівка, Прогрес, Красногорівка та Новогродівка, опинилися поза нашим досяжністю, і ми не можемо не згадувати обличчя місцевих жителів, яким ми ще нещодавно надавали харчові набори та хліб.
Однак, попри всі труднощі, ми не здаємося. Ми невпинно працюємо разом з нашими партнерами зі Всесвітньої Продовольчої Програми ООН, щоб допомогти тим, хто залишає район, і тим, хто вирішує залишитися, незважаючи ні на що. З кожним метром нашої землі, що втрачається, ми адаптуємо нашу місію відповідно до поточних потреб, але ніколи не забуваємо про тих, хто ще кілька місяців тому приходив до наших пунктів роздачі і ділився з нами своїми історіями.
Разом ми переживаємо цей жахливий період, але віримо, що настане день, коли ми зможемо повернутися до кожного з тих, кого ми підтримуємо. Зараз, попри всі негаразди та виклики, ми продовжуємо робити нашу справу заради наших людей. Ми обов'язково повернемося!